«Солнечный свет» від Blooms Corda

Маленьку п’ятницю для всіх охочих влаштував гурт Blooms Corda, відігравши 23 листопада свій дебютний повноцінний сольний концерт у столичному клубі Sentrum.

Перше, що привернуло увагу новоприбулих гостей, — розставлені на сцені пальми, дерева та кущі, що перетворили її на невелику оранжерею.

Рядки «Тихий джаз і тихе чилійське вино. Я чекав цього так давно» вдало відкрили свято, на яке всі очікували ще з виходу у жовтні другого альбому «GIGOTOSIA». Публіка розгойдувалася в такт заданих мелодій труби, гітар та саксофону. Світло прожекторів блукало по залу та обличчях. І все це створювало дуже теплу та сонячну атмосферу, що не давала ніякого шансу втомі чи поганому настрою.

Ні публіку, ні музикантів не бентежив наполовину заповнений зал: між ними постійно відбувався діалог посмішок, підспівувань та ритмічних оплесків. У сет листі, крім пісень зі свіжою платівки, звучали деякі композиції з «Monodance». На радість слухачів, що знайомі з творчість хлопців ще до виходу цих двох лонгплеїв, пролунали «Золото Рейну» та «Серце моє».

Спецефекти дим-машини додали більшої таємничості пісні «Детектив» («Jack»). «Трамвай» дійсно відніс всіх кудись далеко та приніс Данила, котрий, зістрибнувши зі сцени, вітався зі слухачами. Концертні версії робіт звучать більш жваво та рухливо та найчастіше відрізняються від запису (з найповільніших ставали найшвидшими і навпаки).

Постійна рокіровка гітари та басу закінчувалася розшнуровкою проводів та своєрідним танцем між Данилом та Юрою, і кожна з них супроводжувалася словами: «Так і треба, тут все продумано». Окремі оплески отримували за свої партії трубач (Назар Вачевський) та саксофоніст (Олексій Герман). На сцені також з’явилась трохи скута Софія Швагер (проект Sophistication) – голос у «Тетріс із фраз».

Без виклику на біс не могло бути й мови. Вже після того, як музиканти відкланялись, частина зали продовжувала вимагати продовження, але замість другого енкору в колонках заграла «Лист до Катрін», що все ж таки натякала на завершення. Півтори години сету пройшли занадто швидко, не вірилося, що близько 15 пісень миттєво пройшли крізь вуха.