
Особливо багато хочеться розповісти про публіку, оскільки це найніжніший та найзворушливіший прояв почуттів на концерті. Дорослі чоловіки, які гойдали в такт мелодій руками, танцюючи глядачі на інвалідних візках, ніжні обійми парочок і люди, які від душі відривалися та заполонили проходи в залі - всі вони демонстрували дивовижну злагодженість у відгуку на кожну пісню. Максимально позитивний софт-рок в поєднанні з ідеальною акустикою Жовтневого палацу і продуманим світловим шоу створило ту атмосферу свята, на яку сподівається кожен глядач, купуючи квиток в касі.

Майк Крафт і Террі Аттлі багато спілкувалися з залом розповідаючи історії з минулого, представляючи нові пісні або влаштовуючи тривалі переспівування з залом. Майк представляв кожного члена групи, доповнюючи кожне ім'я хвалебними характеристиками. Барабанщик Стів Піннел з натхненням керував усіма флешмобами, завдяки його натякам зал раз у раз спалахував сотнями ліхтариків або махав руками з одного боку в інший в такт ліричним баладам. Все це є доказом того, які теплі стосунки в групі, та наскільки добре вони взаємодіють один з одним.
Прозвучало не тільки безліч старих хітів, таких як What Can I Do, але і багато пісень з нових альбомів (так, вони випускають нові альбоми, останній був в 2010!). На одній зі старих пісень фронтмен вирішив похуліганити і запропонував всім “shake your ass” і навіть продемонстрував, як це робити.))
Півтори години музики, без перерв, антрактів і не шкодуючи зв'язок - Smokie виступали перед київськими глядачами, як в останній раз. Террі Аттлі заснував групу в 1965 років і через 52 роки він по-справжньому кайфує від своєї музики, глядачів і сцени.
Після наполегливих прохань із залу, група вийшла на біс, виконавши три пісні, включаючи Living Next Door to Alice, яку всі з нетерпінням чекали.
Як поскриптум
Якщо хтось із ваших батьків, а може вже бабусь і дідусів, покличе вас на концерт своєї улюбленої групи - обов'язково йдіть, те, що ви там побачите і почуєте, неодмінно принесе вам задоволення.
*Не забудьте включити субтитри
Автор: Ярко Крістіна
Фото: Якушевська Маріна
Інтерв'ю: Марта Шкірляк