Цієї осені киянам не доводиться нудьгувати. До Києва приїздить багато закордонних артистів один за одним. Проте, все одно, одним з найочікуваніших концертів осені залишається виступ саме українського гурту. Океан Ельзи – місцева гордість. Гурт, який всі люблять і який збирає повні зали при будь-якій погоді та при будь-яких обставинах.

Цього разу формат концерту був дещо не звичний для «океанів». По-перше, концерт відбувався у Національному палаці «Україна», по-друге гурт грав з оркестром. Побачити таке грандіозне дійство бажало чимало людей, тому одразу, коли квитки розкупили на 6-те жовтня, гурт оголосив про ще один додатковий концерт. На другий концерт квитків у касах перед концертами теж не залишилось. Це, напевне, перший випадок в історії української музики, коли люди, що стояли біля метро, не продавали квитки, а намагалися їх купити. Хто знає, можливо комусь, все-таки, і пощастило в останній момент потрапити до «України».

Поки людей ставало все більше і більше, серед них вдавалося розгледіти і людей найстаршого віку, що прийшли зі своїми вже дорослими дітьми, були сімейні пари та цілі сім’ї з маленькими дітьми, дуже багато прийшло молодих людей. Не зважаючи, на сувору, як то здавалося, атмосферу НП «Україна» люди поприходили не лише у сукнях та вечірних вбраннях, а й у кедах та зручній одежі. Як Святослав скаже під час концерту: «Мені подобається, що ви залишаєтеся самими собою».

До зали люди почали заходити близько о-пів на восьму, і вже ближче до восьмої майже всі місця були зайняті. Поки горіло світло публіка неодноразово починала голосно плескати в долоні, аби прискорити вихід музикантів на сцену. І коли з’вився оркестр, всім було нестерпно чекати довше. За пару хвилин вийшли і «океани».

Почали з «Першої пісні». Очі людей загорілися і , сидячи на своїх місцях, кожен був готовий з відкритими обіймами впустити у себе чарівну музику. А цього разу, вона, хоч і добре знайома, звучала по іншому. Оркестр надавав глибинного та інакшого звучання, скрипки лунали найголосніше і вносили у рок-музику класичні мелодії. І хоча в більшості випадків партії музикантів гурту звучали значно гучніше, дійство на сцені зачаровувало і звук змушував заплющити очі та повністю віддатися музиці. І було дуже радісно майже після року мовчання чути знайомі слова та мелодії знову. Океан Ельзи порадували своїх прихильників в більшості, старими перевіреними хітами: «Мало мені», «Дівчина з іншого життя», «Вільний», «Susy» і всі інші пісні з попередніх альбомів.

Океан Ельзи - Холодно:

Кожна композиція увінчувалася шаленими голосними оплесками, які не стихали до моменту, поки Святослав брав до рук мікрофон. Він дуже подякував всім, хто прийшов на концерт, запросив на концерт 7-го жовтня і сказав, що можете приходити і в суботу, «ми щось придумаємо». Люди в залі, звичайно були ладні залишитися ночувати в «Україні», але щось не дуже активно вони співали пісень, тим паче таких добре знайомих. Розворушити публіку було дійсно важко, і коли в залі поодинокі люди вставали, щоб потанцювати, люди поруч з ними негайно просили сісти на місце. Та ще декілька пісень, і після них зал, все-таки, «піднявся».

Та до цього Океан Ельзи зіграли ще кілька пісень. На «Віддам» Святослав так піддався емоціям, що впав на коліна і співав, сидячи на сцені. У такі моменти просто серцем відчуваєш наскільки щира, рідна та добра їх музика, наскільки сильно публіка і гурт люблять один одного. І хоч занадто голосного співу було не чутно, але добре чулися слова пісні, що лунали з вуст людей, сидячих поруч. На пісні «Друг» після магічного вступу зал вже співав разом із вокалістом гурту. В момент, коли з вуст не лунали слова, музика виходила на перший план, доносячи гру талановитих музикантів оркестру.

Після «Друга» Святослав сповістив, що зараз буде маленький «веселий блок» і на сцені, окрім оркестру, з’явився квартет джазових музикантів. Уявити собі щось ще більше і гучніше на сцені було нереально. Нарешті у залі люди теж почали ворушитися. Багато хто хотів повторити віртуозні рухи Славка під «Відчуваю», тоді люди почали вставати з місць і танцювати у кружляючому віддзеркаленні дискоболу. Ще трошки більше людей встало під «Більше для нас». Та все одно не вдавалося розворушити переважну частину залу. Чи то люди боялися, чи то атмосфера палацу не давала їм вільно діяти. Але останні ряди балконів танцювали ще крутіше за Славка і за Петю, який видавав на гітарі неперевершені соло. Треба віддати гідне, що за стільки років гри разом, «океани» звучать як одне ціле. Петя Чернявський з Денисом Дудко на гітарах, Мілош, віртуозно граючий на клавішах, та Денис Глинін, сидячий за двоповерховою барабанною установкою разом з музикантом оркестру.

Океан Ельзи - Дівчина із іншого життя:

За спокійною та чуттєвою «Ой чий то кінь стоїть» зал голосним хоровим співом заспівав «Без бою». Слова «Я не здамся бею бою» Святослав навіть не співав, за нього це робив зал. Тут вже почався відрив. Ще трошки і після «Холодно», «Модель» та «Сонце сідає» зал встав та почав голосно співати, високо стрибати та енергійно танцювати. «911» пролунала ще крутіше, ніж у Палаці Спорту. Сам факт того, що в Національному Палаці «Україна» люди в костюмах у партері та на балконах не сидять, а танцюють та зривають голос, приводить в екстаз. А «Зелені очі» зовсім не залишили місця для сумнівів у відданості слухачів музиці «Океан Ельзи». Зелене світло в залі, шалений ритм музичних інструментів та пару десятків музикантів на сцені просто не дозволяли у той момент сидіти на м’якому зручному кріслі.

Остання пісня «Вулиця», присвячена світлій пам’яті Стіва Джобса, і Океан Ельзи, прощаючись, залишають сцену. Та звісно зал нікуди не відпускає музикантів і оркестр залишається на сцені. Шалені оплески, яких «Україна» не чула вже дуже давно або взагалі ніколи, кличуть «океанів» повернутися.

фото Океан Ельзи Палац Україна
Фото: Yuriy Tyvonchuk

І без ніяких зайвих слів всі хором співають «Дякую» піднявши догори листки з написами «Дякую!». Наступна пісня лунає за «скасування всіх умовностей» і зал знову танцює та стрибає під енергійну «Я так хочу». Після цієї пісні на сцену виходить заступник мера Києва, Олександр Попов, дарує Святославу квіти, дякує за концерт та каже, що це фантастично.

Після цього зі сцени йдуть не лише Океан Ельзи, а й оркестр. Та все одно цього публіці мало і знову гучними оплесками вона кличе гурт назад. П’ятірка музикантів вже виходить без оркестрової підтримки і вони навіть не знають що співати. Трішки порадившись, сказавши пару слів про найкрасивіших у світі дівчат з України, Святослав разом з людьми починає співати «Не питай». Та «океанам» можна її навіть не співати. Люди звучать голосніше ніж це можливо, оплески відлунням розносяться у стінах палацу і це любов!

Океан Ельзи просять «відпустити» їх, але після цього співають ще «Той день». Дуже не звично чути цю пісню останньою, але вона дійсно заряджає енергійним позитивом. Публіка так хоче почути ще «Вище неба», але світло, що ввімкнулося у залі, цьому завадило. Хто знає, можливо наступного дня Океан Ельзи зіграють ще крутіше, ще голосніше і ще більше.

А поки з купою позитивних емоцій і вражень хочеться сказати величезне «Дякую» гурту Океан Ельзи та симфонічному оркестру Київської муніципальної опери за грандіозний концерт. Ми вас любимо!

Сет-ліст концерту:
1. Перша пісня
2. Мало мені
3. Дівчина з іншого життя
4. Вільний
5. Susy
6. Не можу без тебе
7. Ікони
8. Ти собі сама
9. Віддам
10. Друг
11. Is it сон
12. Відчуваю
13. Більше для нас
14. Ой чий то кінь стоїть
15. Без бою
16. Холодно
17. Модель
18. Сонце сідає
19. 911
20. Зелені очі
21. Вулиця
---------------
22. Дякую
23. Я так хочу
---------------
24. Не питай
25. Відпусти
26. Той день

Автор: Анна Духнівська
Відео: Користувач "canyoustoploving" на YouTube

Також цікаво:
Концерт ОЕ в День Конституції (Київ, Майдан Незалежності, Червень 2011)