Так сталося, що я працюю з Музикою під одним дахом. Саме це і стало нагодою розповісти про Zagreb, але не той, що столиця євро країни Хорватії. Загреб, про який піде мова у цій статті, народився і виріс у суто українському містечку на ім’я Дніпропетровськ. Музичний гурт є плодом творчих зусиль Артема Гоголева, Вови Силiвейстра, Діми Онікієнко і вже відомого вам, Ігоря Музики.
Люди
Два роки тому чотири хлопці із доволі творчим бекграундом, вирішили сполучити свої музичні здібності, аби створити щось велике та прекрасне. Так народився гурт, який у своєму грудному віці так і називався – гурт. Назва Zagreb з’явилась трохи пізніше, вчасно вислизнувши десь із підсвідомості одного із засновників у ту хвилину, коли мав відбутися їх дебютний виступ. «Мені, як дизайнеру, сподобалося як воно виглядає візуально,» — згадуючи про ту історичну подію, розповідає Артем.
У звичному житті Артем — художник, або дизайнер, або шось таке, близьке до мистецтва, до того ж, пише стокову музику та саундтреки. Ігор — програміст, який розробляє мобільні додатки під яблуневу систему, і не тільки. Діма — маркетолог, який зневажає слово “маркетолог”, віддаючи перевагу цілому реченню “я просуваю український стартап”. Вова — філолог за освітою, що вигадує ігри для того, аби конторі гейм-девелоперів було чим зайнятися.
Zagreb був далеко не першою спробою музикантів показати світу свої творчі здібності. Кожен із хлопців вже мав за плечима неабиякий досвід, як той, що накопичується роками у коридорах гуртожитку, так і той, що пізнаєш на репетиціях із членами колишніх банд. Металевий гуркіт музичних приладів, що їм насичувалися вуха хлопців у вільний від роботи час, став дедалі швидке здобувати особливу форму, що вбирала у собі непересічні музичні вподобання сучасного покоління.
Чи то випадковістю було, чи ні, але шляхи музикантів перетнулися. Таким чином, скорочення чоловічих м’язів під натиском інструменту перетворилося у повноцінне музичне створіння, якому судилося носити назву Zagreb.
Діма працює у гурті барабанщиком, і вирішив ступити на цю хитку стежину під час навчання в університеті. Храм наук також зіграв вирішальну роль для Вови, який у студентські роки тренуватися грати на бас гітарі у чужому гаражі.
Що стосується Артема та Ігоря, то ці хлопці долучилися до музики ще у дитинстві. Ігор у свої 11 рочків мріяв про саксофон, але коли прийшов до музичної школи, усі саксофони були забиті (напевно, саксофон був тоді мейнстрімом). Саме тому хлопцеві запропонували трубу. «Окай», — сказав Ігор в провів найкращі роки дитинства обіймаючи нержавіючу мідь. Згодом він, якимось чином, навчився грати на гітарі та клавішах, чим і займається у гурті поперемінно. Ви скажете: “Ого!”, а я скажу: “А щоб ви робили, було б у вас прізвище Музика?”
Артем грав на флейті, коли був малим, але як і Ігор, має далекосяжні музичні здібності, включаючи неабияке вміння грати на зв’язках, що і є його роллю у гурті. Бути фронтменом Артема не пре, але комусь треба.
Музика
«У нас від пісні до пісні все змінюється,» — каже Артем, силючись підібрати Zagreb відповідний музичний напрямок. За словами учасників, колись, гурту судилося стати дитиною пост панку, але ж майбутнє не спрогнозуєш.
Зараз репертуар Zagreb відрізняється здебільшого інді піснями із цікавими ритмами, дисонансами, алюзіями на Doors, експериментальними нотами, та тяжінням до стилю New Wave, що зародився у західних рок колах наприкінці пригноблюючих 70-их – початку 80-их, вдало викарбувавши образ і подобу легендарного парк року.
Гурт Zagreb частенько порівнюють із творчістю британців із Joy Division, чия музика та особистість Єна Кертіса, вокаліста гурту, стали своєрідним екзистенційним уособленням англійських 70-х. Такий настрій, напевно, породила атмосфера безвихідді із кварталів рідного Манчестеру. Символічно, але факт: перед першим концертом Joy Division, Кертіс хотів охрестити гурт назвою столиці євро країни Польщі, але слово “Варшава” так і не прижилося.
Крім депресивних британців, фанати гурту також порівнюють Zagreb із сінті-поп бандою Future Islands та меланхолійним об’єднанням ростовських інді хіпстерів Motorama.
Незважаючи на свою очевидну прилеглість до нової хвилі, учасники Zagreb люблять експериментувати, і не тільки у межах власної творчості.
Якщо більшість хлопчиків із музичними забобонами мають зіграти когось на кшталт мертвого Кобейна, чи старого Хетфілда, аби відчути себе мужчиною, то музиканти з гурту Zagreb того не так вже і прагнуть.
«У нашому місті все однобічно, від кавера до кавера, — каже Артем, — Я б хотів, щоб виконавці більше розвивалися». Саме тому, хлопці віддають перевагу каверам на пісні, що аж ніяк не відповідають їх стилю, наприклад,“What is love?”, або, взагалі, “Satisfaction”. Крім того, Zagreb іноді тренує свої навички, обираючи геть несподіваних виконавців. Так, 14 лютого, коли закохані всього світу сьорбали шампанське (чи що там люблять дєвочки), Zagreb грали пісню Ігоря Ніколаєва «Выпьем за любовь» у дніпропетровському треш клубі «Залатаний барабан».
Процес написання пісень у групі здебільшого колективний. Як правило, Артем, чи Вова приносять готові сольні чернетки, які потім обговорюються з рештою музикантів. Якщо пісня вдала, кожен сам прописує свою партію, вносячи у композицію частинку свого бачення.
Останнім визначним твором гурту є сінгл із цифровою назвою та автобіографічним наповненням, Second, який вміщує оригінальну пісню, її sci-fi версію, instrumental та agnostic remix.
«У нас можуть бути різні смаки у музиці, яку ми слухаємо. Але найголовніше — кожному з нас подобається те, що ми граємо», — кажуть хлопці.
Де буде концерт
Колись, зароблені 200 грн за концерт у патріотичному рок пабі “Махно”, стали одним із досягнень Zagreb. Зараз банда мріє дістатися Чехії, чи ще якоїсь країни, з метою зіграти свої музичні твори перед іноземною публікою.
На даний момент, у перспективі Zagreb — Київ, куди вони їдуть за запрошенням одного з організаторів Parasol’ka Spring Fest у квітні.
А найближчим часом, 28 березня, усі охочі послухати музику із присмаком New Wave, можуть віддвідати дніпропетровський “Махно”.
Побачимось у Загребі!
Про новини, концерти, та хлопців, дізнавайтеся у групі Zagreb ось тут.
Автор: Катя Абросимова
Фото: зі сторінок гурту
