Коли довго на щось чекаєш і мрієш про це, зазвичай згодом розчаровуєшся. У випадку з цьогорічним Orange Warsaw Festival 2014 я його чекала, але очікування виявились аж ніяк не марними.

Перше що одразу кинулось у вічі, такій людині як я (маю на увазі те, що на Orange Warsaw Festival 2014 я була вперше), це масштабність усього пов’язаного з фестом. Великий стадіон, великі сцени, багато різних палаток з пивом, їжею, іншими розвагами. Orange Warsaw Festival збудований так, як місто у місті, звідси можна не виходити годинами і знайти себе чим зайняти окрім як спогляданням концертів. Щодо організаційних моментів: виступи були розприділені по двох сценах: основна сцена Оранж (стадіон) і сцена Варшава (біля стадіону), бігати поміж різними сценами було досить весело, тому що не встигав ні знудитись, ні змерзнути (погода видалась жахливою, хоча стадіон накрили, але все одно було холодно і подекуди мокро). Перший день (п’ятниця 13 ууууу) минув не без пригод, трошки завалилась сцена Варшава і відмінились 3 концерти, інші розпочались пізніше. Основними зірками головної сцени на стадіоні були PIXIES, QUEENS OF THE STONE AGE, KINGS OF LEON. Під час виступу PIXIES трохи «кульгав» звук, розлітався надмірним ехом по велетенському стадіоні, згодом ситуація виправилась і наступні два гурти зіграли по-королівському добре (не дарма у них такі назви).

Поміж концертами люди активно бігали за пивом і їжею, остання до речі була досить дорогою (на приклад бургер 20 злотих, навіть не переводили на гривні бо шмат би у горло не поліз). Також система оплати була така, що розраховуватись можна було тільки карткою Master Card i PayPass, хто такої не мав, мав можливість придбати її, якщо ж фінанси на ній вичерпувались або залишалось на ній до прикладу 5 злотих за яких там нічого не купиш, поповнити її ти вже не міг, хіба мусив купувати нову. Як на мене трохи дивна система. Жага людей до пива, не зважаючи на холод, черги і ціни відверто вразила. Хто доривався до прилавка, купував одразу по 6 пив і потім скоренько його пив, щоб потрапити назад на концерт (на стадіон можна було заходити хіба з колою у паперових склянках).

Пиво

Враженням першого дня я можу назвати виступ SNOOP DOGG. По перше ми себе відчували на ньому, як якісь перебрані шпигуни із світу рок музики, що затесались поміж любителів репу і хіп-хопу, по-друге в сумі мені сподобалось, чого я не очікувала. SNOOP DOGG простий до неможливості і музикою і текстами, тому під нього навіть хотілось помахати руками, потанцювати і повикрикувати якісь словечка.

На другий день фестивалю, 14 червня, ми вже повертались як до себе до дому, якщо в перший день ми обходили півстадіону в дощ, щоб акредитуватись, потім шукали де ж та кімнатка медіа і не знали як впоратись з машинкою для кави то на другий день ми вже навіть знали які сосиски ліпше не купувати і звідки краще видно сцену. До речі для медіа була виділена на стадіоні окрема VIP-zona, але на жаль ми не могли її залишити і вільно пересуватись рештою стадіону, почувались трошки як пташки у клітці, але свої переваги також в цьому були. Отож, 2 день обіцяв виступи таких зірок, як THE WOMBATS, THE KOOKS, HURTS, THE PRODIGY, FLORENSE AND THE MACHINE та інших менш відомих колективів. Я особисто найбільше чекала на HURTS і THE PRODIGY.

Hurts

Перші грали на сцені Варшава на вулиці, дякувати небу, обійшлось без дощу, було круто, але якось мало чи що. Потім ми побігли на стадіон на THE WOMBATS і THE KOOKS, досить запальні хлопці що одні, що другі, хай простять мене їх фанати, але їх виступи і пісні трішки сплутались у моїй голові. Можливо я вже просто дуже чекала на THE PRODIGY. Дочекалась і ледь-ледь розчарувалась, по-перше або соліст постарів або я, або ми обоє і світ навколо, але я очікувала якогось більшого драйву. Безперечно було круто, без проблем можна було стояти близько від сцени і кайфувати від того, що зірки твоєї юності так близько від тебе, але якось це все було як і з боку виконавців, так і з боку публіки досить буденно, так ніби THE PRODIGY щодня виступають для польської публіки. Може просто ми українці зі своїми кордонами і дорогими квитками на літаки, більш зголоднілі за світовими зірками і тому близький контакт з ними в нас викликає більше очікувань і відповідно екстазу, а європейська публіка, в даному випадку польська, вже більш звична до зірок світового масштабу, тому спокійніше на них реагує, а у відповідь виконавці також не дуже стараються і віддаються.

Стадіон Варшава

Словом, після THE PRODIGY ми потеліпали глянути, що там відбувається на основній сцені, ми зайшли і остовпіли… Стадіон заповнений до краю, в повітрі витає якийсь масовий екстаз, а нас сцені тендітна жінка в довгій сукні і багато музикантів. Це була FLORENSE AND THE MACHINE, а ми перші дві пісні не могли збагнути, чому люди скаженіють від того, що солістка усміхнеться, зробить якийсь рух головою чи рукою, а тільки почне співати, навколо взагалі починається масова істерія. Ми відчували себе чужими на цьому святі життя, але лише на початку… А потім нас також затягнуло, в музику цього дивного гурту, в енергетику цієї екстравагантної жінки.. Як же нам було соромно, коли одна за другою, ми почали впізнавати пісні і усвідомили, що ми багато з них знаємо і любимо, слухаємо по радіо, просто якось не цікавились хто їх виконує. Словом виступ був чудовим, він ніс добро, світло і щастя, я ще ніколи не відчувала таких емоцій, навіть на концертах улюблених українських гуртів. Цілий день до цього моменту, ми задавались питанням, чому по Варшаві, а особливо по Оранж Фестивалі, ходять люди (переважно дівчата) у віночках, виявилось що це був флешмоб спеціально для неперевершеної FLORENSE AND THE MACHINE.

FLORENSE AND THE MACHINE

На третій день фестивалю ми йшли вже дуже тепло вбраними, дещо втомленими, але спраглими нових здибанок із зірками. Цього дня нас мали бавити KASABIAN, OUTKAST, LIMP BIZKIT, DAVID GUETTA та інші. Ми особисто найбільше хотіли зустрічі із KASABIAN і LIMP BIZKIT. Прихід на фест розпочався з того, що нам сказали, що медіа не можуть зайти з якого хочеш входу як це було вчора і ми обходили півсвіту, щоб зайти крізь вхід «спешл фор медіа», для чого ця церемонія і незручності ми так і не збагнули, зате перевага в тому, що опісля концерту медіа випускали у зручному місті, в той час як тепер звичайні смертні мусили обходити все на світі. Як завжди у всьому є свої плюси і мінуси. Словом, третього дня, 15 червня, ми прийшли аж на KASABIAN, але надурілись на них одних більше, ніж за 2 попередні дні. Хлопці були чудові, вони грали старі пісні в перемішку з новими, до речі нові пісні дуже навіть драйвові. Навіть у нашій до цього моменту спокійній журналістсько-віповській зоні, народ почав врешті стрибати і тішитись запальними акордами.

Kasabian

Соліст KASABIAN для чогось періодично показував язика, може це в нього якийсь таємний знак, не знаю, але це не псувало ні його краси, ні подачі музики. Під кінець виступу хлопців, під сцену набігло охорони, певно боялись, що збуджені фанатки і фанати з’їдять KASABIAN, або що KASABIAN з’їдять нас (може тому соліст весь час облизувався, польська публіка була вже дуже апетитною). Після одного вибуху позитиву ми побігли на вулицю в пошуках іншого, а саме на LIMP BIZKIT. І знову мушу трохи понити. Тому що, коханий Фред, як на мене, багато ходив в люди, говорив, танцював, але якось мало співав. Я розумію, що він хотів показати, який він близький до людей, ця його відкритість справді зворушує, але… Я прийшла почути їх музику, поринути в атмосферу відриву, якось то не до кінця вийшло. Як завжди ефектно виглядав гітарист Лімпів, ну і загалом, приємно було чути старі хіти на живо і як то кажуть бачити кумирів юності на відстані руки. Просто не відчувалось у Бізкітів минулої жорсткості і динаміки, а якась така більше лайтовість і розслабленість, як і у випадку з THE PRODIGY. Може я занадто вимоглива, а може на сольних концертах гурти викладаються на повну, а на фестах більше відпочивають.

LIMP BIZKIT

Далі, аж до самого ранку публіку розважав нестримний DAVID GUETTA, кажуть було фантастично, мусимо повірити на слово, бо ми на жаль як і THE PRODIGY та LIMP BIZKIT вже не юні і сили наші на танці шманці не безкінечні, то ж ми просто не дочекались на бомбову дискотеку.

Підсумовуючи враження, хочу зазначити, що попри якісь незначні незручності, організація Orange Warsaw Festival 2014 хороша. Дуже багато аж надто прискіпливої охорони, медиків та іншого допоміжного персоналу. Із переміщенням поміж двома сценами не виникало ніяких проблем, стовпотворінь, корків, штовханини. Також, суттєво переважала кількість адекватних, позитивних людей, агресія та п’яні створіння були фактично відсутніми.

Кожен йшов на фестиваль по щось своє, по свої враження, емоції, по свої гурти. Я йшла за одним, а в додаток отримала ще такі приємні емоції там де не очікувала, як у випадку з FLORENSE AND THE MACHINE. Безумовно, Orange Warsaw Festival 2014 пройшов успішно і помпезно, можу лише сподіватись і надіятись, що дійства такого рівня і масштабу скоро почнуть відбуватись і в Україні.

Автор: Дарина Попіль
Фото: www.facebook.com/OrangeWarsawFestival