Ти був учасником Vivienne Mort, потім був Bohomolnyi, потім OMANA. Як з’явилася OMANA? Як на тебе вплинули попередні музичні проекти?
Олексій: Так, Vivienne Mort змінив моє життя. Це був мега розвиток для мене. Я грав в групі від початку, та залишив проект після того, як ми записали перші сингли «Лети» та «День коли святі» і дали пару концертів… В нас були супер плани, двадцять пісень, і ми вже думали як писати альбом, але я якраз закінчував фармацевтичний, в мене починалася інтернатура, купа роботи, і якось так склалося, що я мав поїхати з Києва. Через супер амбіціозні плани я залишив Vivienne Mort. Але музика лишалася, і після Vivienne Mort вирішив робити все сам: купив бас, клавіші, почав вчитися музичному програмуванню. Я взяв в допомогу барабанщика Vivienne Mort Гліба Проціва, і так ми записали Bohomolnyi. В Інтернеті отримали підтримку цього проекту. Пішли репости, людям почало подобатися, кликали на концерти. А я сам. На вже готовий матеріал я знайшов музикантів, яким вже подобалася музика, і з ними зробив живу групу для концертів. А потім настав момент, коли ми почали робити нові пісні. Весь матеріал, який я приносив, вже проходив через групу. Хлопці щось відфільтровували, щось додавали своє. Відповідно не хотілось випускати нові пісні під своїм прізвищем, і так з’явилася OMANA.
Як би ти описав учасників свого гурту одним словом?
Олексій: Фантазери.
Що лежить за назвою?
Олексій: Я хотів назвати групу Мара, потім думав над О! Мара, а згодом вийшло OMANA. Тут, мабуть, підсвідомо вплинула Димна Суміш. У них звучала фраза «Ілюзія омана» в одній із пісень. Ми хотіли концепцію. Бо Bohomolnyi зациклився на містиці: відьми, чарівниці. А на OMANA я взяв інший напрямок. Тут вплинули книжки. Після кризи я почав більше читати, це приносить щастя і від усього відволікає. В певний момент перейшов на наукових фантастів і понеслось: Роберт Хайнлайн, Айзек Азімов, Станіслав Лем. Зараз я читаю «Автостопом по галактиці» Дугласа Адамса. Захопився фантастикою 60-тих. Цікаво як люди думали про космос до того моменту, коли полетіли на Місяць. Цікаво як вони уявляли собі прибульців. Концепція OMANA зараз побудована на sci-fi тематиці і вона проявляється в нашому альбомі.
Розкажи про ваш альбом «Пригоди Сковороди в Сузір’ї Великого Пса» детальніше.
Олексій: Слова писались в останню чергу, щоб це все зв’язати. Є головний герой. Це хтось із роду Сковороди. Чому я його обрав? Бо він був явний мандрівник, йому подобався саморозвиток і пізнання… І я подумав: «От було б прикольно, якби Сковороду викрали інопланетяни». І починається: його викрадають прибульці, і він потрапляє на нову планету. Спочатку все чудово, йому дали свободу, він просто закохується в новий світ. Але весь кайф обламується, коли він зустрічає міфічну Смерть. Це в мене не просто баба з косою, а хтось, хто краде ідеї жертв. Вона їх мочить, бо саме в цей момент дізнається заради чого вони хочуть жити. А тут з’являється чувак з іншої планети, він явно її цікавить… Кожна пісня це окрема глава заплутаної історії. Але, в той же час, кожну пісню можна слухати окремо і по-своєму трактувати.
Як швидко з’явилася ідея щодо тематики?
Олексій: Деякі пісні задали цей напрямок. «НЛО» і «Кажан» явно були серед них. Слова до деяких пісень багато разів переписувалися.
У вас дуже класний арт на альбомі.
Олексій: Це результат захоплення коміксами. Комікси – це романи сучасності. У мене взагалі була ідея намалювати цілу книжку, щоб людям було цікавіше, але це дуже великий об’єм праці. І тут треба бути спеціалістом. В результаті ми зробили ілюстрації до кожної з пісень в стилі коміксу. Це зробив художник з Харкова, Дмитро Назаренко, який, між іншим, вчиться в університеті Сковороди. Співпало.
У вас вже є відео на «Останнє Побажання». Чи збираєтесь ще знімати відео, щоб доповнити концепцію альбому?
Олексій: Так, ми хочемо відзняти відео, але все упирається в те, як зробити всі ці космічні штучки. Ми б хотіли зробити кліп на трек «НЛО». Не хочемо бути халявщиками і треба все серйозно продумати, тому ми в процесі роздумів. Але там мусять бути інопланетяни.
Як ти собі уявляєш інопланетянина?
Олексій: Мене цікавлять два ефекти. Як знімаються японські фільми жахів, коли миготить, потім хтось пропав, наблизився… і так само можна згадати lo-fi вірусне відео із «Дзвінка». 30 секунд і ти не розумієш, що ти дивишся. Хочеться щось такого понамішувати. А взагалі зняти Youtube ролик, після перегляду якого люди ставали б щасливішими.
Як проходив запис альбому «Пригоди Сковороди в Сузір’ї Великого Пса»?
Олексій: Ми записувалися у Сергія Knob Любинського на REVET Sound. Пішли до нього, тому що в мене з ним класно вийшов трек «Магія». Для хлопців це був перший запис. Я зробив їм репетицію, переконав їх самостійно записатися вдома, щоб вони були готові до роботи в студії. Knob був просто як четвертий учасник групи. Він та людина, котра все фільтрувала: казав що гарно, а що погано. Головний і кращий його вердикт це «Дадут!». З самого початку ми з ним орієнтувались на звук Placebo «Loud Like Love», але щось нас занесло в прогресів. (сміється)
Як це було записуватися з людиною «зі сторони»?
Олексій: Дуже зручно, але спочатку до Knob’a треба звикнути. З одного боку, він — перфекціоніст, з іншого – інтроверт. А ще він – людина загадка. Ти не знаєш як буде звучати все після того, як він пропустить це через себе. В мене є всі демки пісень до Knob’а, і чути як він зберіг суть і, в той же час, багато чого перемалював. Він заглиблюється в деталі з самого початку. Першими писалися барабани, і наш барабанщик просто офігівав. Бо Knob просив змінити партію, і він одразу вже знав як зміниться басова і гітарна партії в цьому моменті. Такі речі нелегко пояснити, і нам треба було встигати за його мисленням. Головне на студії треба бути зібраним. Він дуже любить, коли музиканти як слід відтренерували свої партії і, в той же час, можуть сходу творити, коли треба. Ми дуже швидко записалися: за п’ять днів записали всі інструменти, а ще за п’ять вокал. Вже за місяць все було готово. При тому, що це перший студійний досвід для барабанщика і басиста.
У вас скоро презентація альбому, розкажи подробиці.
Олексій: Так, 16 грудня, там буде знімальна група, ми запишемо концертний кліп. Постараємося розвинути тематику космосу у своєму концерті. Ще буде два гурти: Esquizet, які просто рвуть вживу. Це як продовження Димної Суміші з різними домішками. І ще Radio Plush, котрі вже достатньо відомі. Ми зарядимо драйовом і позитивною енергією. Якщо ви хочете відірватися, то вам до нас.
Які плани на майбутнє?
Олексій: Я вже думаю над концепцією нового альбому. Мені дуже подобається писати не просто пісні, а робити з них цілу історію. І для того, щоб видати щось літом, потрібно приступати вже. Наступний альбом буде з новим героєм. Глянемо як пройде концерт в Києві, а після цього будемо думати з приводу продовження туру. Ми роздвоїмось: один напрямок – це написання нового матеріалу, а другий – це концерти.
Як ти собі уявляєш ідеальний український шоубізнес?
Олексій: Він росте зараз. Те, що в нас відбувається – на дуже високому рівні. В нас мега якісні групи. Те, що було, коли ми починали з Vivienne Mort, і те, що є зараз – це дві різні речі. І конкуренція велика. Ми відкриваємось світу і це дуже круто.
Як ви пишете музику? В джемі?
Олексій: В основному пишу я сам. У Vivienne Mort я навчився, що не треба придумувати круті гітарні рифи або соло, а треба просто придумати класну вокальну партію, гармонію, мелодію. У мене вдома є міні-студія. Я зазвичай одразу записую вокал, бас, гітару, приблизно програмую барабани. Це все я несу на репетицію, і там ми з хлопцями доопрацьовуємо.
Яка з пісень, яку ви вже написали, найкраще описує вашу творчість?
Олексій: «Втеча». Останній трек на альбомі, до якого варто дослухатись. Пісня сама вистрілила. Я її придумав і записав демо всього за три години.
Опиши свою музику людині, котра жодного разу її не чула.
Олексій: Наша музика – це ін’єкція незареєстрованої суміші, насиченої зірочками, всякими скелетиками і жуками. Це магія. І вам буде дуже солодко і ніжно. Ми засядемо у вас глибоко.
На початку ти сказав, що через навчання вимушений був піти з Vivienne Mort. Ти вчишся на фармацевта?
Олексій: Я вже закінчив навчання, працюю в сфері дослідження нових лікарських засобів. Пам’ятаєте комедію «Без почуттів»? Але в нас серйозніше, так як в Докторі Хаус та Анатомії Грей. Ми організовуємо дослідженням нових ліків в різних країнах світу, в основному від складних захворювань. Якщо вийде довести ефективність, то є шанс, що вони вийдуть і когось вилікують. Радий бути часткою чогось корисного, а не просто щось впарювати людям.
Тобі вдається суміщати роботу і музику?
Олексій: Вдається. Навпаки, організовує. Я навіть став більш зібраний, в мене все розписано. Я живу в дві зміни, а іноді паралельно. В мене навіть є гітара в офісі. Мені пощастило, що мене на роботі підтримують і навіть якось подарували гітару на День народження.
Ваші пісні україномовні, чому вирішив писати українською?
Олексій: Це було складне питання для мене. Є така тенденція, що якщо ти співаєш англійською, то це краще, бо тебе почує світ. Зараз не існує бар’єрів, бо є Інтернет. Для мене є прикладом ВВ, які дали буст українській музиці і донесли її в Європу. Вони були справжні неформали і написали більшість хітів ще в 1987 році. Тоді було в рази складніше творити українською. Ще Димна Суміш зробила супер вклад. І мені хочеться спробувати долучитися до цього. Хоча, гадаю, для експерименту треба буде і на англійській спробувати щось записати.
Між іншим, щоб розвивати музику в Україні, я вже зробив більше 20 відеоуроків на пісні наших груп на своєму Youtube каналі. Є мрія, щоб в дворах могли зіграти тих же ВВ і Димну Суміш, а в ідеалі і Sinoptik зі Stoned Jesus. Канал явно росте. Кожен день хтось підписується.
Продовж речення: в твоїй музиці важливі…
Олексій: Правда, щирість. Зараз створюється багато груп, які по факту є просто копіями. Це модно. Кожен другий з тих, хто бере гітару в руки, пробує створити групу. Та поки ти не щирий, з цього мало що вийде.
Мої музиканти мають бути…
Олексій: Мої музиканти вегетаріанці, ми всі любимо фалафель на Бесарабці. Трудоголіки.
Яку музику ти слухаєш?
Олексій: З порівняно молодих груп — Bon Iver, Chelsea Wolfe, Esquizet, the Gitas, SINOPTIK, St Vincent, і, звісно, Vivienne Mort. Якщо класика, то Димну Суміш, The Smashing Pumpkins, Depeche Mode (вже втретє піду на їх концерт), Mars Volta, Queens Of The Stone Age...
Чи є в тебе ідоли або музиканти, письменники, які тебе надихають?
Олексій: Мене надихає Дейв Грол. Він трудяга, він усюди. Він пишеться з усіма, працює, знімає відео, допомагає, з усіма зустрічається. Щоб бути музикантом, треба бути трудоголіком. Він саме такий.
Який концерт з тих, на яких ти був, тобі сподобався найбільше і який концерт твоєї мрії?
Олексій: Самий незабутній умовно-концерт. Я потрапив на бродвейський мюзикл в Нью-Йорку. Я зайшов в гітарний магазин і там була вивіска про мюзикл «Мізері» по Стівену Кінгу. Виходить, що ми прямо перед виставою купили квиток за 35 $ і опинилися в першому ряду. У виставі два головних актори, один з яких Брюс Вілліс, він був в метрі від мене. В Штатах ти можеш легко на вулиці зустріти когось відомого. Може тому там багато творчості, бо з твого району чи міста буде хтось, хто досяг успіху. З приводу концертів, перший концерт MUSE був незабутній, коли вони грали «Black Holes and Revelations». Я хотів би попасти на Bon Iver, Foo Fighters і Queens Of The Stone Age.
Нагадуємо, що концерт-презентація альбому гурту Omana відбудеться 16 грудня в клубі Mezzanine, також гратимуть Esquizet та Radio Plush. Початок о 20:00.
Автор: Анастасія Варбан
Фото: Євгенія Люлько
