Фіолет - музичний гурт з Луцька, який виник у 2009 році. Нещодавно музиканти представили в Києві нову програму Оld school show, як завжди здивувавши публіку новим, цього разу більш важким звучанням. Ми зустрілися з фронтменом колективу в самий розпал фестивального сезону. Напередодні осіннього туру та виходу нового альбому підвели підсумки, поговорили про досвід та сюрпризи від групи в майбутньому. Чим довше ми говорили, тим жести Сергія ставали вільнішими. Він багато і емоційно жестикулює, допомагаючи донести до слухача ту чи іншу думку. Знаходитись поруч з людиною, яка так горить своєю справою, — особливий досвід. Виникає відчуття того, що саме в цій точці всесвіту життя проявляється найбільш повно.

Давай поговоримо про географію ваших концертів. Ви часті гості на західній, центральній та південній Україні, а чи виступали на Сході? Донецьк, Луганськ?

Ні, на крайньому Сході ніколи не були, навіть до початку війни. Не те, щоб не хотіли, просто не вдавалося домовитися з організаторами концертів. Пам'ятаю, ми планували концерт в Донецьку, але їм було дуже невигідно везти групу з іншого кінця України — з Луцька. Лише витрати на дорогу складали б величезну суму, тому ніхто не був певен, що відіб'ємо гроші хоча б за транспорт. Тим паче, ми були ще на пів шляху до тих позицій, які маємо зараз, так що це дійсно було нерентабельно з фінансової точки зору. Але Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг — усі ці міста ми неоднаразово відвідували. В Маріуполі я бував без концертів. Так вийшло, що минулого літа я вирішив помандрувати сам.  Був на Азовському морі, в Бердянську, ще пам'ятаю як стріляли на околицях Маріуполя. Я нарешті відчув оцей момент (не те, щоб нарешті і не те, щоб я хотів його відчути). Гуляючи по місту, спостерігаючи за мамами з колясками, побачив, що життя йде своєю чергою, не звертаючи уваги на стрілянину на околицях. Жахливе відчуття: люди живуть поруч з усим цим і приймають це як данність.
Kolos1
Який концерт запам'ятався найбільше?

У нас була маса виступів, в рік ми відіграємо близько ста концертів, і всі по-своєму круті, від рідного Бандерштату до теж вже рідного Файного Міста. Не передати словами той кайф, як на фестивалі Вудсток майже десятитисячна аудиторія співає з тобою твої пісні - це краще всіх наркотиків, які тільки можуть бути.

А взагалі, можна поділити концерти на дві категорії: з моїм сольним проектом Колос&Brothers і, власне, Фіолет.

В нас були і по-справжньому екстремальні виступи. Декілька років тому, в малесенькому містечку на Рівненщині ми грали на фурі! Цей концерт організовували байкери, була дуже імпровізована сцена з величезної вантажівки, стінки якої повністю розкидались. Також була акція “Карпатський Протяг” в Івано-Франківську — це був концерт у потязі. Уявіть: звичайнісінька електричка о четвертій-п'ятій ранку вирушає в напрямку Рахова, і весь цей час у потязі йде концерт. Як зараз пам'ятаю: їдемо тунелем через гори і граємо пісні, сонце вже сходить, бо це ж п'ята ранку, - спогади на все життя. Були задіяні різні проекти — Кораллі, ми, Перкалаба та багато інших команд і це було шикардосно!

У Фіолет досить багато музичних форматів. Чим викликана така різноманітність?

Намагання не зациклюватись на чомусь одному. Мене взагалі лякає поняття будь-яких рамок. Якби була моя воля, я б взагалі, випускаючи наступний альбом Фіолету, кожну пісню зробив би в іншому стилі, але боюсь, що такого кавардаку емоцій, жанрів та підходів не сприйме жоден слухач чи музичний критик. Цей рік був повен змін: Фіолет став грати важчу музику, та й мій сольний проект Колос&Brothers також пройшов реогранізацію. Це вже не просто Колос, він має досить цікавий склад: клавіші + електроніка, живі барабани та голос. В цьому проекті хіп-хоп, реггі та навіть танцювальна електроніка. І мене пре від того, що кожного року ми можемо показати слухачам себе нових. Я не знаю, куди нас ці зміни заведуть, але мені важливо відчувати, що ми на них наважуємся. Змінюватися завжди складно. Я майже рік, як переїхав до Києва, мої хлопці в Луцьку, крок за кроком відбуваются певні катавасіі в житті, і це все трошки стрьомно. Не певен, чи ми правильно чинимо в тих чи інших ситуаціях, але я радий, що ми не стоїмо на місці.
Kolos3
Різноманіття форматів допомогає вам охопити більшу аудиторію?

Можливо так, а можливо і ні. Вчора на фестивалі спілкувались з колегою з одного дружнього кіївського гурту, і він каже: "Це розпорошує увагу людей, і твій сольний проект, і Фіолет — стилістично ви надто розбурхуєте людей, а вони повинні устаканювати свої враження". Я з ним не до кінця згоден, мені здаєтся, що це дійсно допомагає залучити різних людей. Наприклад, цього року Фіолет грав нову програму Оld school show, ми стали значно важче звучати, і відразу на концертах на 20-30 відстотків стало більше хлопців. Зазвичай в нас на концертах переважають дівчата, всі ці дівчачі хорові піснеспіви, а тут з'явились хлопці  і слем під час виступу. Само собою, мені це дуже подобаєтся, бо я завжди слухав важку музику.

Що тобі зараз ближче? Судячи з усього, Оld school show?

Ні, не можу такого сказати, бо і те, що ми робимо зараз з Колос&Brothers для мене  дуже важливо. Ще зі школи, окрім Земфіри, я слухав все, від важкої музики до репу. При цьому зовсім не відчував якогось естетичного дисонансу. Моєму рідному брату Богдану 10 років, і в його умовному трек-листі уживаються Фіолет, Mad Heads, Дзідзьо, якийсь реп та американський nu-metal. Мені подобається, що в него немає зашореності. Здаєтся, що люди, які вперто тримаються певного стилю і слухають тільки пост панк чи, приміром, шугейз, не здатні відкривати світ.

Що вважаєш своїм особистим досягненням?

Для мене особисте досягнення те, що Фіолет досі існує. На моїх очах, в тому ж рідному Луцьку, десятки груп виникали та припиняли своє існування, навіть не доживши до своїх демозаписів. Ми ж пройшли дуже багато, за цей час у басиста четверо дітей з'явилося, в барабанщика народився син. Гітарист, з яким ми багато працювали переїхав до Польщі. Постійно отримували виклики, які ставили під сумнів саму доцільність заняття музикою. Тому що кожному з нас потрібно було будувати особисте життя, заробляти гроші. Займатись музикою в Україні - це ж ціла авантюра.
Kolos6
Ви вперше збираєте гроші на новий альбом?

Так. Я вже другий рік планував спробувати краудфандинг. В інтернеті спостерігаю за російскою платформой Планета, і бачу як артисти від Акваріуму до Animal Jazz постійно збирають там гроші на альбоми та DVD за досить короткий час. І одночасно пам'ятаю іншу ситуацію, як Крихітка збирала на свій альбом “Донор”, але не зібрала, якщо не помиляюся, хоча там була незначна сума. Я вирішив перевірити на профпридатність нашу фан спільноту, тому що музику ми завжди викладаємо у вільний доступ, а всі наші заробітки — виключно з концертів. Думаю, підтримка з боку фанів була б жестом доброї волі.

Чому вибрали переказ на карту, а не одну з краудфандингових платформ?

Я ознайомлювався з платформами, які діють в Україні. Наприклад, на одній з них, якщо ти не зібрав запланованої суми, всі гроші не повертаются людям, а повністю анулюються. Ми не ризикнули, бо все может бути, та й досвід колег поки що негативний. Як повідомив мені наш басист (бо це його картка), за цей тиждень вже почали надходити кошти.

Коли плануєте випустити альбом?

Це буде міні-альбом, і якщо все буде добре, то першого жовтня. Також восени буде декілька кліпів на пісні з цього альбому і тур на 10-12 міст у листопаді-грудні. Паралельно з цим, ми з Пєтєю (клавішник) будемо писати альбом для мого сольного проекту, це вже буде не акустика, а електронна музика. Акустика буде звучати лише ексклюзивно, якщо нас десь запросять.

На яку тему ти ніколи не напишеш пісню?

Я великий поціновувач фастфуду. Кажуть є дві категоріі людей: одні їдять щоб жити, другі живуть щоб їсти. Так-от я відношусь до другої. Та ніколи б не співав про їжу, це занадто інтимно)))

Раз ми перейшли до гастрономічних питань, скажи з чим пов'язана позиція Бандерштату як безалкогольного фестивалю?

Хоча я 11 років не вживаю алкоголь, його відсутність на фестивалі з цим ніяк не пов'язана. З самого початку, Бандерштат позиціонував себе не тільки як суто розважальний фестиваль, але й займався патріотичним вихованням молоді. Ми не могли одночасно з цим пропонувати пиво. В перші роки у нас на фестивалі домінувала важка музика, і в багатьох людей був внутрішній дисонанс: як це — рок-н-рол, а можливості випити немає? Через це багато хто не їхав на фестиваль, але з часом відвідувачі стали сприймати безалкогольність Бандерштату на ура, навіть з числа тих, хто випиває. Це ж прекрасно, коли по закінченню фестивалю перед сценою нема сміття, а все засипано лише конфетті, які Epolets розтрілювали з пушок. На яких фестивальних заходах таке ще можна побачити? Мені приємно, що влада йде назустріч, і в радіусі декількох кілометрів від фестивалю торговим точкам заборонено продавати спиртне. Звісно, ми не намагаємся це тотально контролювати, ми лише створюємо настрій. Самосвідомість рулить!
Kolos2
Хто перший чує вірші до пісень?

Буває по-різному, але зазвичай це наші рідні: в когось дружина, в когось дівчина, в когось собака. Приносиш зі студіі демо записи, хтось дає оцінку, хтось утримується. Наприклад, цього літа ми випустили пісню "Одеса". Я за декілька днів до виходу розіслав її десь десятці наших шанувальників. В знак вдячності, ми дали їм можливість почути пісню першими. Їм дуже сподобалось і вони зацінили цей жест з нашого боку.

Які корисні риси ти розвинув за час роботи над організацією фесту і власних концертів?

Досвід організації Бандерштату допоміг мені справлятися з менеджментом концертів Фіолету. Бо це тисячі людей, з якими ти працюєш кожного року, і це дає можливість внутрішньо намалювати цілий ряд схем поведінки з різними людьми. Люди, які працюють в цій сфері, дуже специфічні та амбітні, і треба бути тонким психологом і знайти свій підхід до кожного організатора. Зрештою, це цінний мотиваційний момент для групи, коли не заробляєш мільйонів і мусиш все поєднувати. Тому треба постійно підстьогувати їх інтерес до спільної справи. Свого часу я роздумував, що мені дали роки навчання політології. Я зрозумів, що без цього не було б років громадської діяльності і всього того, що зараз має Фіолет.

Вже зрозумів, що найважливіше у житті?

Любов. Любов до своєї справи, любов до рідних, до країни. Але все починаєтся з любові до себе. Не нарцисизму, а здорової поваги до своєї особистості, індівідуальності та розвитку. Якщо ти не любиш себе та своє діло, то не будуть любити тебе і твоє діло інші. Це особливо добре відчувається в музиці — якщо з нехочу граєш, через силу пишеш свої пісні, то люди підсвідомо це відчують і будуть тебе відштовхувати.
Kolos4
Що ти зараз міг би побажати людям?

Трошки більшої віри в себе. Забути, що хтось тобі щось винен. Ми живемо в досить розбурханому світі, від політиків та музикантів чекаємо манни небесної, а насправді наше особисте щастя, наших коллективів, тусовок, країни загалом залежить від якості нашої роботи. Незалежно, чи ти вчитель у школі, журналіст, музикант, поет, арт-директор. Це як ідея «сродної праці» у Сковороди: людина щаслива, якщо має працю за покликанням. Хочу всіх закликати, щоб не сприймали якісь дрібні помилки та розчарування як щось вкрай фатальне. Треба множити досвід, і негативний в тому числі. Це все робить нас повнішими, багатими і відкритими. Не треба боятися, все буде добре. І наповнюйте свої плейлисти гарною музикою, яка відповідає вашим особистим смакам. Бо музика робить цей світ прекраснішим.

Автор: Ярко Крістіна
Фото: Якушевська Марина