Океан Ельзи концерт в Києві Палац Спорту. Репортаж та фото з концерту

Майже 20 років тому в затишному та натхненному Львові познайомилися два студенти: Святослав та Денис. Чи знали тоді вони, якою важливою стане ця зустріч? Чи знали вони, що стануть двома краплям величезного океану? Зараз уже п’ятеро музикантів за останній рік об’їхали 27 міст, де провели 60 годин живих виступів, кожен з яких відбувся на стадіоні. Концертної дороги проїхано 12 тисяч кілометрів. 400 тисяч глядачів відвідало ці концерти. Ті два хлопці у Львові дали початок єдиному гурту, якому вдалося зробити таке на рідній Українській землі. Це все – гурт Океан Ельзи.

Чи існують зараз люди в Україні, які не знають про Океан Ельзи? Ми не впевнені. Та, судячи з кількості людей у Палаці Спорту, гурт тут люблять скаженою та щирою любов’ю. Квитки на київський концерт почали продавати ще взимку, після Нового року. Вже в травні місяці, люди у яких була можливість, купували квитки в інші міста туру «Земля», робили це, бо на київський концерт їх просто не можливо було придбати. І це не та ситуація, коли концертна агенція зупиняє продаж квитків, щоб перед самим концертом підняти ажіотаж. Це реальний солд-аут на 112%.

Вільного місця у Палаці Спорту і видно не було. Весь майданчик перетворився на суцільний живий музичний організм, який створений з тисяч живих атомів, що співали, танцювали та аплодували. Реальний солд-аут – це коли навіть в двох фан-зонах немає достатнього простору, щоб затанцювати. Це коли на трибунах люди стоять з розрахуванням 1,5 людини на один стільчик. Це коли люди видніються із самих неочікуваних місць, навіть десь із-під даху над трибунами. Коли ти потрапляєш у такий зал, в голосі з’являється думка: «Оце любов! Та заждіть. Сюди ж потрапили навіть не всі охочі».

Лідер гурту Святослав Вакарчук розповідає, що йому довелося вимкнути телефон за 4 дні до концерту, бо він не мав що відповідати друзям, окрім фрази: «Вибачте, місць немає. Все продано».

Так от, друзі. Наступного року гурт Океан Ельзи відсвяткує своє 20-річчя. А щоб місць на такій важливій вечірці вистачило всім, вона буде проходити на НСК «Олімпійському». Він наголошував, щоб ніхто із вас не чекав із купуванням білетів, бо відбудеться те саме, що і з київським концертом 28 вересня. Квитки варто купувати ще і через багато обіцяних сюрпризів, про які гурт розповість на Новий Рік.

Ну а тепер, матеріал для тих, хто був на концерті і для тих, хто його пропустив. Тур «Земля», звичайно, був присвячений новому альбому гурту, в роботі над яким музикантам допомагав відомий саунд-продюсер Кен Нельсон, володар трьох нагород Grammy. До речі, Кен із дружиною особисто були присутні на концерті, про який ми зараз пишемо.

Нового альбому вистачило б на годинку концерту, але концерт тривав 3 години і включив у себе 30 пісень. У 2010 заключний концерт Dolce Vita – туру у Києві відлунав 32 піснями. Поки зал наповнився людьми під акомпанемент нового альбому Arctic Monkeys, годинник показав майже восьму годину. Музика та розмови в залі стихли. Тепер уся увага була направлена на сцену. Сцена виглядало феєрично, з освітленням, що діставало у всі кутки Палацу Спорту, та трьома великими екранами, що зробили концерт ще потужнішим. На головному екрані переважно йшли відео-ряди паралельно з піснями, а на двох бокових нам дали змогу ближче бачити музикантів.

На сцені з’являються Мілош з Денисом Глиніним, Денис Дудко та Влад Опсценіца. Зал вже вибухає. Святослав виходить, вбраний у білу сорочку, з хвилюванням та радістю в очах та виконує першу пісню «З нею».
Якби ти не був у Палаці Спорту, то не зміг би уявити, як це, коли зал з першої пісні повністю віддається музиці, дарує себе гурту. В повітрі океан рук та поле живих соняшників перед сценою (флеш-моб підготований фанатами), зал тріщить по швах від того як Святослав та весь натовп співають. Ти знаходишся, наче у концертному DVD. На хвилинку твій мозок перестає адекватно сприймати ситуацію і говорить: «Навіщо мені Depeche Mode чи Red Hot Chili Peppers, коли у мене є такі Океан Ельзи?».

Дійсно, ні один інший гурт в такій любові та спорідненості на концерті не порівняється з українськими «Океанами». Стає зрозуміло, що на цьому рингу є два суперники: один в залі, другий на сцені. Здається, публіка із гуртом почали змагання «Хто більше віддасть любові іншому». Про переможців та переможених у цьому бою ми скажемо трошки пізніше. А поки що із залом співаємо «Джульєтту», «Ти собі сама», «Квітка». Саме ось такою зброєю наносять удари музиканти зі сцени. Бо, дійсно, нові пісні новими піснями, але старі композиції то секретна артилерія для більшості хто завітав на концерт.

А на концерті приблизно були люди віку від 2-3 років до 80-ти. І їх зібрали в одному залі «п’ятеро дивних людей», як виразився Святослав. То значить, є заради чого жити ще. Хоча б заради пісні «Майже весна», що лунає наступною.

Звук у залі був такий потужний, що здавалося, що Океан Ельзи ніколи раніше так круто не звучали. Чи то правда, чи то говорить вражена уява, але гурт зараз дійсно перебуває у своїй найкращій формі.
Владімір Опсценіца, якого Мілош «знайшов» ще коли йому було 16 років, настільки віртуозно влився в командний звук, що музичний слух фанатів починає скаженіти від його гітари. Владо – рокер із довгим волоссям та в чорному костюмі на сцені. Для публіки він став настільки ж рідним, як і для всього гурту. Та ми впевнені, що серед вас є й ті, що сумують за Чернявським. Ми теж сумуємо і дуже чекаємо його появи із новими проектами.

Святослав на прес-брифінгу розповів цікавий факт про появу Влада у гурті. Виявляється, що Океан Ельзи мріяли його побачити у своїй сім’ї ще з 2005 року. Але у ті часи гурт дуже вдало познайомився з Петром, і майже вісім років він грав разом з «океанічною сім’єю». Але, що має трапитися, то завжди трапиться у потрібний момент.

Під часу запису останнього альбому до гурту приєднався «сербський вундеркінд» Владімір Опсценіца, що за десять днів вивчив всі пісні та «зіпсував» гурту травнені свята, тому що довелося репетирувати разом такі пісні, як «Квітка», «Без Бою» та інші. Зараз Влад – вагома для групи частина. Святослав навіть «братом» Мілоша його іменував, представивши його одного разу публіці, як Влад Єліч, від чого Мілош ледь не почав стрибати від сміху по сцені.

Колись давно дуже вагомий вклад у життя гурту зробив Віталій Клімов. Клімов – саме та людина, яка забрала молодих хлопців зі Львову до Києва та розказала світові про гурт «Океан Ельзи». Віталій Клімов на цей раз був присутній на концерті у Києві. І як кожного концерту в цьому турі, Святослав присвятив йому пісню «Rendez Vous».

Не можна переоцінити любов публіки та гурту один до одного. Любити їх можна за старі пісні, за нові, за те, що збирають повні стадіони 28 разів підряд. Океан Ельзи можна любити за співи, за танці, за музику, але більше за все за щирість.

Концерт, де гурт знає кожен рух публіки, а публіка очікує, що зараз Святослав побіжить туди, Мілош за клавішами у футболці Спандж Боба буде крутити головою аж так, Глинін буде сидіти із серйозним виразом обличчя, доки не вибухне сміхом і гримасами, коли настане його черга, Дусік буде грати на своїй території, аж доки вони феєрично не зійдуться у джемі із Владом. І це не тому, що вони однакові, а тому що різні.

Мілош просить публіку ввічливо трішки притихнути, але коли виходить Святослав, то публіка все одно зривається. Тиша, щоб відчути, що «Навколо ні душі». Бо ці «душі» вже давно знаходяться не навколо, а всередині із своїми запаленими ліхтариками.

А потім ліхтарики вимкнулися, і, наче, хтось запалив у полі вогнище, навколо якого зібралися хлопці з гітарами та заспівали «Незалежність». Так ніжно, проте яскраво, наче тільки що закінчили якусь важливу революцію. Але лише для того, щоб на арені стало чути революційного Влада з його акустичною гітарою з шаленим фірмовим характерно сербським переходом у пісню «Холодно».

Не можна більше описувати кожну пісню, бо думки у голові були ладні зробити все аби почути всі ті наступні біси, що складалися із такого арсеналу як: «Бею бою», «Все буде добре», «Не питай», «Той день», «Я так хочу».

«І я побачу чайку…»- здавалося що чайка дійсно пролетіла під стелею Палацу Спору і кожен потягнувся за нею. Шаленство перейшло із думок у дії, із дій у саунд, а із саунду вибуховою хвилею розліталося по Києву.
Чи то були просто втомлені люди, чи люди, які не бувають на концертах, чи люди, що не знають «Океан Ельзи», але вже після першого бісу декотрі почали виходити з залу. Та й ті, хто залишися, вже почали кричати «Обійми». Людоньки, рано весла сушити!

Ви же ще не чули «Там, де нас нема» і «911». Не можна ж без них йти додому. 3 години, а Палацу Спорту хоч би що. Святослав вже починає торгуватися: «Давайте ми підемо зараз і розійдемося нічиєю».
Важко звикнутися з думкою, що тепер не просять «Відпусти» наприкінці концерту, тепер натовп кричить «Обійми». «Обійми» чи «Відпусти», але ти все одно розумієш, що ця пісня буде завершальною. Але не віриш, хочеш ще. Не квапишся виходити із залу, навіть, коли він вже наполовину опустів, коли ввімкнулося світло і техніки почали виходити на сцену.

Але мрії збуваються, і ми випросили «Ото була весна». Саме її не вистачало для тотального задоволення. Наполовину пуста фан-зона витанцьовувала до останнього, і Вакарчук погодився: «Ну добре. Сьогодні ви перемогли». Із рахунком 1:0 можна нарешті було бігти на останнє метро і мріяти про тепле ліжко. Ти вкриєшся ковдрою, почнеш засинати, а душа буде далі співати сет-ліст концерту по колу.

Не прийнято писати легенди про ще живих. Але ці п’ятеро «океанів» за 20 років такі стали місцевою українською легендою. Це ті Океани Ельзи, що змушують танцювати до останнього, знати кожне слово і проходити на кожен концерт. Ті Океан Ельзи, що влітку 2014 року на свій 20-ий день народження зберуть НСК «Олімпійський».

Океан Ельзи, дякуємо, що ви є…

P.S. Величезна подяка та невимовна шана всім тим, хто брав участь в організації концерту. Всім 150-ти волонтерам та кожному в команді гурту «Океан Ельзи». Ви ті, хто робить «Океан Ельзи» ще більш безмежним океаном. Дякуємо!

28 вересня. Київ. Палац Спорту

Сетліст:
1. З нею
2. Джульєтта
3. Ти собі сама
4. Квітка
5. Майже весна
6. Більше для нас
7. Rendez-Vouz
8. Кішка
9. Фіалки
10. На небі
11. Друг
12. Відчуваю
13. Вище неба
14. Стріляй
15. Коли навколо ні душі
16. Незалежність
17. Холодно
18. Бодегіта
19. Стіна
20. Зелені очі
Біс 1:
21. Без бою
22. Все буде добре
23. Не питай
24. Той день
25. Я так хочу
Біс 2:
26. Сьогодні
27. Там де нас нема
Біс 3:
28. 911
Біс 4:
29. Обійми
Біс 5:
30. Ото була весна