Перед концертом у Києві ми зустрілися з Her Name is Calla для інтверв’ю. Музиканти розповіли про свою улюблену музику та книги, про концерти у Великобританії та про дружбу з Maybeshewill.

Ласкаво просимо до України. Я знаю, що Том вже не вперше тут. А для всіх інших Україна – це нове відкриття? Як почуваєтеся з цього приводу?
- Софі: Ми гарно проводимо час. Нам тут дуже подобається.
- Чи ви вже встигли прогулятися Києвом?
- Софі: Так, ми вчора вночі виходили в бар. Але було темно, і ми особливо нічого не побачили.

Ну, у вас буде ще багато часу прогулятися навколо вдень.
- Адам: Так. Ось зараз ми доп’ємо нашу каву і підемо гуляти Києвом.
- Софі: Але ми вже багато чого бачили. Ми бачили, наприклад, Золоті Ворота. Дуже гарне місце.

А вже бачили місце, де будете виступати?
- Софі: Так, воно чарівне. Але поки що ми бачили його тільки зовні.
- Адам: Ми бачили двері (сміється).

Ну добре. Перейдемо до вашої музики. Я хочу, щоб ви описали словами те, що ви граєте для людини, яка вас ніколи не чула.
- Софі: Я навіть не знаю як відповісти на це питання. Я не можу брати на себе стільки відповідальності.
- Адам: Я не думаю, що і я можу говорити об’єктивно про нашу музику. Ми не знаємо, просто граємо. Дуже часто після концертів люди підходять до нас і питають: «Що ви граєте? Це пост-рок. Так, це пост-рок?». І я лише задаюсь питанням: «Хіба ми пост-рок група?». Якось дивно грати на банджо і називатися пост-роковим колективом.
- Софі: Дуже часто доводиться пояснювати близьким і друзям, що ж ти граєш. І коли вони питають: «Ви як Radiohead?», ти відповідаєш: «Ну, щось схоже». Коли насправді, ми навіть приблизно не звучимо, як Radiohead.
- Том: Я Не думаю, що нас можна знайти десь у «каталогу жанрів» світової музики. Наша музика – це мікс, суміш.Це тому що ми занадто заінтересовані у різних стилях музики, щоб грати у якомусь окремому жанрі.

Багато людей кажуть про вашу музику, як про «темну». Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням?
- Софі: Так, ми дуже серйозні хлопці (сміється). Та насправді, наша музика не вводить мене у депресію, чи щось на кшталт цього. Я почуваюся добре, граючи цю музику, я люблю її.
- Том: Я, особисто, взагалі не усвідомлював, що пишу «темну музику», допоки люди не почали мені про це говорити. Та, можливо, у наших композиціях насправді є щось темне, а, можливо, ні.

Що ви приготували для української публіки? Можливо, щось особливе?
- Том: Ммм.. Ми зіграємо без помилок? (сміється). Таким складом, як ми сидимо зараз тут, ми будемо грати вперше. Ніколь до цього з нами довго грала, і на записах у студії,і на концертах у Лондоні.

Але, здається, це перший раз, як ми будемо грати вчотирьох, так?
- Софі: Здається, одного разу ми вже грали у такому складі.
- Том: Але цього разу це буде по-іншому, по-новому.

Чи ви вже чули гурт Singleton, який буде грати перед вами на цьому ж концерті?
- Том: Ні, але нам дуже цікаво почути.

Чого ви очікуєте від сьогоднішнього концерту, від публіки?
- Том: Останнього разу, коли я приїздив до Києву, було дуже шумно на концерті. І, чесно сказати, досить складно грати при такій атмосфері.
- Софі: Цього разу, думаю, все буде інакше, тому, що місце, де ми граємо нагадує церкву, і атмосфера буде іншою.
- Том: Я сподіваюсь, що саме ця атмосфера створить зручний та спокійний для всіх настрій і посприяє нашому виступу.

Що надихає вас робити музику?
- Том: Кожен день. Я черпаю натхнення з усього, що відбувається навколо. Всі наші пісні, це ті, які описують певні події, що трапилися з нами. Це якісь важливі речі особисто для мене і для кожного з групи. Натхнення – це навколишній світ. В ньому достатньо натхнення, щоб не шукати його де інде. Інколи я б хотів писати якісь концептуальні пісні, але на даному етапі мені достатньо і думок, які народжуються через повсякденні речі.

Можливо вас надихають інші музиканти? Яку музику ви слухаєте?
- Софі: Shearwater…
- Том: Так, однозначно Shearwater. Взагалі ми всі слухаємо дуже багато і дуже різну музику. Навіть такий старий фолк, як Frank Fairfield. Та якщо говорити загалом, то я слухаю, так сказати, не ту музику, якої ви б від мене очікували. У Софі на spotify є плей-ліст, і ми разом його слухаємо. Так от, там є такі речі, як..
- Софі: Тейлор Свіфт!
- Том: Так, Тейлор Свіфт, наприклад, Мейлі Сайрус, ми без неї ніколи не обходимося (сміються разом з Софі).
- Софі: Мої друзі бачать що я слухаю і постійно питають: «Ти дійсно це слухаєш?». Чесно кажучи, я їх не зовсім розумію, тому що я не люблю вирішувати, що саме буду слухати, щоб воно «гарно виглядало» на моїй сторінці на Facebook.

Яка ваша найулюбленіша пісня Her Name is Calla?
- Софі: “Dreamland”,дуже люблю “Thief” та “Pour More Oil”.

Чим ви займаєтесь окрім музики?
- Том: Кожен займається ще чимось, окрім того, що грає у групі. Частіше це також пов’язано з музикою, я записую свої власні композиції. Увесь інший час я працюю як кіномеханік в кінотеатрі. Всі займаються чимось, я займаюся тим, що мене може зацікавити. Я часто можу просто прогулюватись по своєму будинку в пошуках чогось, що я можу продати.

Her Name is Calla

Яка література і фільми вас цікавлять?
- Том: Адам дав мені почитати Кормака МакКарсі (Cormac McCarthy), не думаю, що я чув про нього раніше. Ми почали займатись художнім читанням: читаємо один одному обрані абзаци з «Дороги» (“The Road”). Це звучить дещо смішно. Я набагато більше дивлюся фільмів, можливо тому що я кіномеханік в кінотеатрі.
- Софі: Моя улюблена книга, напевне, «Один день», читаючи я плакала як дитина. Прочитала її нещодавно, після цього страждала ще тиждень.
- Том: Я дивився фільм, який вийшов, здається в минулому році, «Сонце і апельсини» (“Oranges and Sunshine”), який суттєво на мене вплинув. І я просто мусив знайти книгу, на що в мене пішло досить багато часу. Я прочитав десь 30 сторінок і заснув, коли їхав у потязі. Я дивився цей фільм разів п’ять і кожен раз плакав. І ще фільм «Не відпускай мене» (“Never let me go”). Мені здається, я не бачив більш депресивного фільму. Але він дуже хороший.
- Том, що щодо твоєї зацікавленості за приводу теорії, що ми живимо у світі Матриці?
- Том: Я десь прочитав про цю теорію, і вона мене так захопила. Я взагалі люблю все, що пов’язано з науковою фантастикою. До речі, наш альбом «The Heritage» базується на теорії про подорожі в часі. Колись я про це розкажу більш детально.

Чи могли уявляли ви в дитинстві, що ви станете музикантами?
- Софі: Я почала займатись музикою ще в дитинстві.
- Том: Я не зміг би займатися чимось іншим.
- Софі: Грати в групі і в оркестрі це дві різні речі.
- Том: Так, якщо ти граєш в оркестрі, ти маєш грати лише ті ноти, які лежать перед тобою. У них немає місця для імпровізації.
- Софі: Вони бояться налажати в чомусь. Якщо ж ми випадково налажаємо, то ми можеме це легко виправити.
- Том: Особливо на наших репетиціях, часто виходить, що помилка переростає в імпровізацію, якої ніхто з нас не очікував.

Яка різниця між грою на сцені і грою в студії під час записування?
- Том: Запис - це складний процес, особливо через те, що ми всі живемо в різних містах. Ми записуємо невеликі шматочки пісень і відправляємо один одному, щоб потім зробити з них єдине ціле.
- Адам: Ми лише двічі записувалися на студії, в основному ми робимо записи вдома.
- Софі: Студія - це як аудиторія в університеті.
- Том: В той час як ти можеш просто записати музику у своїй спальні. Щодо лайвів, то тут все більш відкрито. Запис ти можеш робити як хочеш, хоч лежачи. Це протилежні речі.
- Софі: Для мене живі виступи – це конкретний момент, а під час запису в студії ти мислиш більш конструктивно, думаєш про те, що ти будеш робити далі.
- Том: Живий виступ – це безпосереднє представлення пісні.

Яка різниця між концертами в Англії і концертами в Європі?
- Том: В Європі значно краще. Тут ми маємо багато відданих фанатів, а в Великобританії їх значно менше. Я невпевнений чи це відбувається через те, що ми приїхали сюди так здалеку.
- Софі: Просто в Лондоні проходить так багато великих концертів. Не завжди можна очікувати велику кількість народу на концертах нових груп. Коли ж у Європу приїжджає англійська група, людям цікаво прийти її послухати.
- Ніколь: Так, дійсно в Лондоні занадто багато великих концертів. В Європі люди часто приходять на концерти гуртів, які вони навіть ніколи не чули.
- Том: За останні кілька років, більшість наших концертів були зіграні поза Великобританією. Було багато хороших концертів. Ми грали в Афінах в січні і це було круто. Було досить багато людей і всі поводили себе тихо. Багато хто з них з’їхався з усієї країни, щоб побачити наш концерт. І ось ми зараз тут, в Україні.

Але ж ти вже не вперше тут?
- Том: так, я був тут восени з сольним концертом, а потім повернувся на Різдво. Я був у Львові, дуже гарне місто. З нетерпінням чекаю на концерт у цьому місті. Я був там в дуже крутому барі, для того, щоб туди увійти треба було назвати спеціальний код. Концертний майданчик у Львові виглядає круто.

Я знаю, що ви дуже гарні друзі з Maybeshewill, що ви можете сказати про цих хлопців? Я думала Джон приїде з вами.
- Том: У них зараз тур, тому Джон зараз зі своїм гуртом. Він замислив сорокаденний тур. Тільки Джонні так може. Всі п’ятеро дуже круті.
- Софі: Так, у них зараз дуже напружений концертний графік, а потім буде лише тиждень відпочинку.
- Том: До речі, ми іноді граємо окремо. Ми з Софі в Берліні, лише нас двоє. Автор однієї книги, попросив мене написати до неї музику, тому ми їдемо в Берлін. Будемо грати музику з того CD в книгарні.
- Софі: Ми говорили про Maybeshewill. Вони дуже хороші хлопці. Я навіть грала з ними на декількох концертах.
- Том: Вони були тут в Києві, в той самий час, коли я тут був.

Так, я спочатку була на концерті Тома, а на наступний день на концерті Maybeshewill.
- Софі: Тобі подобаються Maybeshewill?

Так, вони неймовірно круті, такі навіжені.
- Том: Вони завжди нас підтримують. Часто бувають на наших концертах. Джеймі і Робін досить спокійні. Хоча коли ми були в Києві, сиділи десь разом і розказували один одному різні історії, вони були жвавіші. А Джонні, мммм… поганий хлопець (сміються), який постійно знайде собі пригоди. Наш перший концерт з ним був в Афінах. Після концерту ми пили разом з ним всю ніч.
- Софі: Ми приїхали в аеропорт десь о десятій вечора. Ми хотіли лише якось вбити час перед нашим польотом, а прийшли в себе десь о шостій ранку, в якомусь незрозумілому інтернет-кафе, де ми пили пиво.
- Том: Так, ми пили пиво всю ніч в аеропорту. Але ми встигли на наш рейс. Як зазвичай, я заснув. А Джонні було погано всі ці три години нашого польоту.
- Софі: Це було щось по типу: «Ми що в аеропорту? Реально?».

автографы Her Name is Calla

Круто. Добре, в мене запитання до Тома. Розкажи будь ласка про свій новий альбом “We are the animals”
- Том: Це альбом, який був записаний вдома. Я використав лише один мікрофон для того, щоб записати вокал і гітару. Я змусив себе записати кожну пісню з першого разу. Я працював над деяким сольним матеріалом. Спочатку хотів попросити знайомих музикантів, щоб вони допомогли при записі альбому, але це вже не був би сольний проект. Я знав, що деякі з цих пісень не підійдуть для Her Name is Calla, тому залишив їх для цього альбому. А так, мені просто нічого було робити, тому я почав записувати альбом. Я сяду за наступний через декілька місяців. Гадаю, він вийде до кінця цього року.
- Софі: Я тільки що зрозуміла, ти сказав, що якби ми не грали разом, то кожен би мав сольну кар’єру. Хоча з усіх нас лише у тебе є сольники.
- Том: Коли я граю сольники, то це лише я і моя гітара.

Так, ми це почуємо на наступному тижні, на твоєму сольному виступі. У вашій країні проходить велика кількість концертів і фестивалів, ви відвідуєте їх?
- Софі: Я ходила на Radoihead, але це було декілька років тому.
- Том: Я був на концерті Розанне Кеш, дочки Джонні Кеша.
- Адам: Я бачив концерти лише чотирьох гуртів.
- Том: Я люблю ходити на вечірки Secret Garden.
- Ніколь: Особисто я, зовсім не люблю якісь великі концерти. Хоча одного разу я була на дуже крутому фестивалі. Там грало багато гуртів, а потім в кінці фестивалю з острова посеред озера запускали феєрверки. Було дуже круто. Та я сторонник маленьких концертів, у затишних місцях, таких, як ми граємо.
- Том: У нас були безкоштовні білети на один фестиваль в минулому році. Але ми не пішли.
-Софі: Що дійсно були?
- Адам: Чувак, дякую зо сказав (сміються).

наостанок, які ви маєте побажання для ваших фанатів з України і для читачів нашого порталу?
- Том: Щасливого Міжнародного Жіночого дня, вам! І нічого для хлопців. Хоча, хлопцям бажаю щасливих жінок.

Дуже вам дякую, побачимось на концерті.

Вже ввечері після нашого інтерв’ю кияни вперше почули Her Name is Calla наживо. Ця подія назавжди залишилася у пам’яті людей, які пришли на концерти, і ми з сміливістю можемо сказати, що такого концерту Будинок Актора ще не бачив. Гурт поїхав назад до Великобританії, а Том Морріс залишився, щоб порадувати всіх своїм сольним туром по Україні. Концерт у Києві пройде вже 14-го березня у фестиваль-ресторації «Диван». Не пропустіть.

И не забываем поставить галочку «Рассказать друзьям», Спасибо!