БумбоксНе відпускай, тримай, тримай, тримай...
Востаннє на виступі «Бумбоксу» у Львові я була більше трьох років тому, але я тоді я приймала безпосередню участь в організації самого концерту, а тому про задоволення від музики і пісень мова якось не йшла.

Цього ж разу, коли я збиралась в «Спартак» (сам Хливнюк обізвав приміщення «виставкового комплексу» «консервною банкою»), то вислухала чимало іронічних коментарів, про те що цілий вечір проведу серед дівчаток-підлітків, які пищатимуть і закидатимуть сцену квітами. Ну, так близько 70% всіх, хто прийшов на концерт це були представниці прекрасної статі, та, зрештою, я ж так точно прийшла музику слухати, а не на глядачів дивитись.

Діджейський сет, вступні слова Хливнюка, захоплені оплески, закохані очі, передчуття свята. «Ким ми були», «Хотабич», «Стяги на стяги», «Поліна». «Ви не вірте, коли ми кажемо, що ми прості і не зажрані, ми прості, але зажрані», говорить Андрій, згадує перші концерти у Львові, дякує. На сцену падають квіти і м’які іграшки і в певні моменти стає навіть шкода, що мені не 14. Просто шквал емоцій зриває спочатку «Вахтерам», а потім «Квіти в волоссі». В скількох з нас вони тижнями стояли на безконечному репіті? Скільки стосунків почались саме з цих пісень? Такі, здавалось би прості, складні і рідні одночасно... Бас-гітара і ударні.

Нові «Я твой», «Холода нет», и «Звезды не ездят в метро» так само йдуть на ура, особливо в такому «важкому» виконанні. «Бумбоксу» розширення складу, йде лише на користь.

За якийсь час всі пісні якось плавно переплітаються в один драйвово-романтичний, ностальгійно-оптимістичний трек. Рокові обробки старих пісень з нового альбому як просто рвуть на шматки. А неймовірно романтичні «Eva» і «Ta4to» в супроводі так вдало підібраного відео зачіпають найглибші емоції і почуття.

Чомусь саме ці пісні викликають в мене особливий трепет. Пам’ятаю, як я вперше побачила кліп на останню пісню – я потім довго ще втикала в погаслий монітор і слухала тишу в навушниках.

Біс, і, нарешті, така довгоочікувана «Наодинці», звичайно, сказати, що Андрій цю пісню зі сцени не співає було б великим перебільшенням, та все ж – коли доходить до рядків «... доброго ранку порожні пляшки і до побачення випічка й кава...», то складається дивне враження, що всі до одного присутні в залі, прокинулись зранку з важкого похмілля і добре знають про що мова, бо кричать про це дуже голосно і дуже впевнено.

Тим часом завершити концерт хлопцям вдалося більш ніж феєрично – піснею «Братів Гадюкіних» «Звьоздочка моя». Ну що тут скажеш – в саму зіницю, ні дати, ні взяти.

Покидаючи «консервну банку», і повертаючись в осінні обійми Львова так і хочеться кричати – не відпускай, тримай, тримай, тримай – позитивні емоції, враження, музику в голові, яка й так ще довго звучатиме. І хоча у Львові немає метро і таким зіркам як Бумбокс просто немає чим їздити, зі сцени вони виглядають дуже переконливо, їх хочеться слухати, їм хочеться вірити.

Автор: Анна Талінн для Rok.Kiev.Ua
Фото: Анна Талінн та Ростислав Пужаковський

Фото з концерту Бумбокс у Львові: