5 Vymir – це гурт, який вже давно привертає увагу своєю несхожістю на всіх інших. У них є унікальне звучання, мелодійність, тексти та душевні концерти.
Для тих, хто не знає склад гурту, знайомтеся:
Вадим Лазарєв — клавіші, вокал;
Костянтин Почтар — гітара, вокал;
Роман Гаркавенко — бас, вокал;
Семен Терещенко — ударні;
Діма Трофименко - менеджер.
4 листопада 2014 року відбувся реліз альбому «Містолінія», який отримав багато позитивних відгуків. Це, напевно, один з найцікавіших відчизняних релізів 2014 року. Нам вдалося перехопити хлопців перед їх виступом на другий день відкриття столичного клубу Metropol Live Stage. В нашій “casual” бесіді ми поговорили про їх лонгплей, музичні вподобання, погляди на життя, плани на майбутнє. Крім того, хлопці поділилися деякими сюрпризами, котрі вони готують на 2015-й рік.
- Ви знаєте один одного вже сотню років, тому, будь ласка, опишіть кожного одним словом. Перше, що приходить на думку.
С: Старугани (сміється).
Р: Семен – точний, а Вадік – сімейний, в хорошому сенсі цього слова.
С: Ні, Вадік – це доброта.
В: Рома – це голова.
Д: А Костя – це пунктуальність, П – Почтар - пунктуальність (сміються, на той момент Кості на інтерв’ю ще не було, запізнювався - прим.ред.).
-Розкажіть трошки про ваш останній альбом «Містолінія». Ви його записували на студії Lipky Zvukozapysу в Києві, а клавішні - на студії Metropolis в Лондоні. Це вже дійсно високий рівень! А чи допомагав хтось в записі та аранжуванні?
Р: Ні. Хіба що хорошими порадами.
В: Ми інколи скидали наші демозаписи друзям та знайомим і отримували від них фідбек.
Р: Ми писали його самі, тому, напевно, альбом і вийшов більш лайвовим, ближчим до живого звучання. Там немає нічого такого, що ми не могли б зіграти вживу.
-Яка пісня для кожного з вас є найважливішою в альбомі? Можливо, яка могла б найкраще його охарактеризувати?
С: «Мода»
Р: «Мало слів»
В: Я просто не можу сказати «Мало слів» (сміється). Насправді, вона найменш витримана в концепції альбому, тому що там немає жодного слова про місто.
-Яку пісню з нього вам найбільше подобається виконувати вживу?
С і Р в один голос: «Мода».
В: Мені подобається «Містолінія» вживу.
-Який ваш концерт запам’ятався найбільше і чому?
Р: Презентація альбому в Sentrum.
В: Немає якогось конкретного концерту за всі ці часи. А ось останній був своєрідною планкою, бо ми видали альбом, презентували його. І це, напевно, найбільше якраз запам’яталося.
Р: Для мене він важливий, тому що ми не бачились майже два місяці. Це була така точка, до якої ми дуже довго йшли. Було багато очікувань і всі вони виправдались. Напевно, саме в цьому і є магія концерту. Знаєте, бувають виступи, після яких ти розумієш, що можна було зіграти краще. Але після останнього сольного такого не було, він пройшов прекрасно, запам’ятався як жирна крапка всієї нашої роботи за три роки, що ми граємо разом з Семеном.
-Як ви взагалі пишете пісні? Приходите джемити чи в когось є якесь чітке бачення, як має бути, і навколо цього будується пісня?
Р: Зазвичай так і відбувається.
В: В основному є якийсь скелет, на якому потім будується пісня. Буває так, що приносиш композицію, ми ставимо її в потік, і вона далі розвивається, може стати швидше ніж та, яку ти приніс, набути іншого сенсу. А буває навпаки, ми починаємо джемити, заганятися і тоді вже потрібно трохи тормозити.
Найкрутіші речі трапляються, коли ми цього прагнемо!
-Рома, чи допоміг тобі якимось чином досвід у США? Ти відчуваєш себе комфортніше чи, навпаки, бачиш, що є більше можливостей?
Рома взяв участь в проекті One Beat – це американська програма, яка дозволяє музикантам зі всього світу протягом місяця працювати разом, генеруючи ідеї, створюючи та записуючи музику, набиратися неоціненного досвіду, який потім можна використовувати у своїй країні. OneBeat прагне бути сполучною ланкою, допомагаючи по-новому думати про те, як за допомогою музики можна побудувати здорове і процвітаюче суспільство і досягти миру в світі.
Р: Відкрилися очі на те, що раніше було закрито: на музику, на те як ти граєш, як виступаєш. Тепер все інакше сприймається. Наприклад, моє повсякденне життя повернулося туди, де воно й було, тобто якоїсь кардинальної зміни не сталося. А в музиці все помінялось, тому що я побачив багато того, чого не міг побачити в Україні.
-Найголовніший урок, який ти там освоїв?
Р: Я його знав і раніше, але після того, як я там побував, для мене це стало ще більш очевидним: якщо ти займаєшся чимось і віриш в ту справу, яку ти робиш, то вона в тебе обов’язково вийде. Ті, хто працює багато і натхненно, ті обов’язково чогось досягнуть. Тому я думаю, що ми з 5 Vymir кудись та дійдем.
-Якби ви зустріли людину, котра ніколи не чула вашої музики, яку б пісню ви їй ввімкнули?
С: «Мало слів».
Р: Навіть коли я був у Штатах, там було багато людей з різних країн, я ставив їм наш альбом, ще до того, як він вийшов. Всі найбільше були захоплені піснею «Мало слів», тому що вона спочатку починається дуже повільно і ніжно, а потім переростає в щось взагалі неочікуване. Найбільше позитивних відгуків було саме про неї. Але і загалом про альбом їх було дуже багато. Всі дивувалися, чому ми не займаємося музикою full-time.
-Коли ви слухаєте музику, на що звертаєте увагу і на що б хотіли, щоб звертали увагу, слухаючи вашу музику?
В: Для початку, ми хочемо, щоб звертали увагу на тексти. Вони завжди є дуже важливою складовою. Звісно – мелодичність. Ми багато слухаємо музики, складної та цікавої. Від цього беремо свою частку. Ясно, що хочеться, щоб людина сприймала це все як загальну комплексну картину, а не відокремлювала, думаючи лише про те, що тут класно грають барабани, а тут басист класно крутить головою (дивлять на Рому і сміються). Я розумію, що не всі є музичними критиками. Але ще менше хочеться, щоб порівнювали. Особливо, коли перше враження у людини: “Ось ця твоя пісня схожа на Radiohead чи на Kasabian”.
-Назвіть артистів, на яких ви рівняєтесь.
Р: Той момент, коли ми на когось рівнялись, вже стовідсотково пройшов. Коли ми ще не ідентифікували себе як оригінальну одиницю, то наслідували. І навіть якщо подивитися наші старі відео, можна сказати, що це Костя Леннон, я – Дікон, Вадік – Джим Моррісон, наприклад. А зараз ми вже більше рівняємось не на людей, а на їх успіх і досягення. Якщо, наприклад, Royal Blood випустили свій перший альбом і зараз грають на найбільших фестивалях, то ми рівняємось на це. Зробити все настільки класно, щоб ми могли мати таку ж можливість.
-Порекомендуєте щось цікаве з музики. Що ви зараз слухаєте?
С: Я б назвав китайський бенд, але я не пам’ятаю його.
В: Цей гурт називається Residence. Вони щось типу китайських Two Door Cinema Club.
Р: Я слухаю всякий фанк семидесятих.
С: У мене немає топів. Я підписаний на паблік, який називається «Hip-Hop» і звідти собі додаю пісні.
К: Я слухаю Mac DeMarco, слухаю останній альбом Лани Дель Рей, слухаю 5 vymir і слухаю класичну музику.
-Який концерт іншої групи вас вразив?
С: Blur
К: Noel Gallagher's High Flying Birds. Я от якраз йшов сюди і думав про нього. Він був дійсно крутим.
Р: Я думаю, що мене найбільше вразив концерт Пола Маккартні на Майдані. Це був той виступ, коли я вперше в житті зрозумів сенс слова «бітломанія». Коли виходить музикант і тебе просто пробирає до кісток, тебе просто трясе. Я зрозумів, чого так було п’ятдесят років тому.
К: Ми чотири години стояли під дощем. Навіть записались продавати футболки, для того, щоб була можливість стояти ближче до сцени. Ми сподівалися, що нас впустять трошки раніше за інших.
-Уявіть, що перед вами глуха людина, як би ви описали їй свою музику словами?
К: Ми б намалювали її в кольорах.
Р: До речі, на One Beat була дитина, яка не бачила. Вона казала, що їй дуже хочеться побачити рожевий колір: «Рожевий – мій улюблений». Звичайно, вона його навіть уявити не могла. Тому чуваки записали трек, який би, на їх думку, відображав рожевий колір. Музика - унікальний інструмент. Мені здається, що якщо людина не бачить, то їй просто треба ввімкнути музику, а якщо не чує, то треба малювати.
-Щоб ви намалювали?
К: Залежить від тональності, в якій ми граємо трек. От як би ти наприклад намалював трек «Колір»?
В: Чорним (сміється).
В: Можна просто показати обкладинку людині і все стане зрозуміло. Урбаністика, міста…
-А хто її, до речі, робив?
Р: Знайомий, з яким я раніше працював у рекламній агенції. При тому, що ми не знали, що саме він нам зробить і як. У нас була концепція, а обкладинка в неї ідеально “вписалась”
В: Ми хотіли зобразити все у виді лінії. А от як її подати і оздобити - не знали.
К: Можу розказати всю історію про міст, котрий там зображений. Ми якось зустрілись з Льошею Подчашинським з Open.ua і так сталося, що він придумав цю назву. Ми тоді сиділи в кафе на Контактовій площі, де частенько буваємо і репетируємо. Льоша живе на Троєщині. А міст, який намалював автор на обкладинці, веде саме з Подолу на Троєщину. Ми не зовсім фани символізму, але в цьому випадку трішки є.
В: Це пост-символізм, можна так сказати.
К: Коли не знаєш, що далі робити, у тебе немає конкретних ідей, а потім дивишся на зроблений результат і розумієш: саме так і має бути. Пазл склався.
Р: Льоша взагалі казав, що такого слова немає. Тому кожен буде його розуміти по-своєму. Асоціація. Більше того, якось ми коли їхали від нашого знайомого. Костя казав, що було б прикольно зробити трекліст у вигляді ліній. Я запропонував зробити цей список у вигляді станцій метро. Все вийшло.
-Чи є питання, яке вам ще не задавали, але б вам хотілося?
К: Багато є. Мені хотілося б, аби люди аналізували нашу музику. Більшість артистів ненавидять, коли так роблять. З нами все ж навпаки. Наприклад, у Вадіка був трек, в якому 27 акордів і вони жодного разу не повторювалися. Ми про це мали говорити перед кожним концертом, щоб люди зрозуміли фішку. Серед нових є пісня, де жодна строфа не римується: три куплети, три приспіви і ніде немає рими між собою. Ми завжди ховаємо цікаві речі і було б приємно, коли б люди їх помічали.
-Які у вас плани на 2015-й рік ?
Р: 9 квітня - концерт в Sentrum і він буде відрізнятися від усіх наших виступів. Склад музикантів буде розширений. Все інше поки - секрет.
К: У нас вже є домовленості з музикантами, але ще не репетирували. До речі, ми вже думали про такий “збірний” концерт з гостями, коли Рома був у США. А потім вийшло його інтерв’ю, де він озвучив саме цю ідею. Найкрутіші речі трапляються, коли ми цього прагнемо.
-Як щодо фестивалів влітку?
К: Це поки невідомо. Задумки є, а планів немає. Ми почали писати новий альбом. EP плануємо випустити в березні. Там будуть абсолютно нові пісні, які ще ніхто не чув. Ми зараз якраз їх записуємо.
Від себе хочемо подякувати 5 Vymir за розмову! Бажаємо хлопцям натхнення та творчих успіхів. Чекаємо на нову музику і на концерт у квітні.
Автор і фото: Анастасія Варбан
